Аннотация: Розглянуто проблему виміру музичного часопростору в епоху Ars nova, базуючись на матеріалі музично-теоретичних трактатів, музичної творчості Філіпа де Вітрі, Гійова де Машо, композиторів ars subtilior. Виявлено основні музичні часопросторові координати та вектори. Визначено методологічні засади та критерії для встановлення понятійності часу у контексті наукової та художньої думки зазначеної епохи. Феномен часопростору Середньовіччя розглянуто у аспекті змін у суспільній свідомості, у художніх пріоритетах. Запропоновано ідею тотальної прорахованості мистецького часопростору через мензуру та пропорційність як основи формування багатовимірності конструкцій і основного принципу музичної форми як процесу, самодостатнього цілого. Виведено панівні принципи пропорційності на базі мотетів, ліричних композицій, Меси Нотр-Дам. Розглянуто атрибутивно-семантичний комплекс музичного часопростору Ars nova й аспектів його раціоналізації на культурологічному, теоретичному, семіотичному, математичному та композиційно-структурному рівнях.

Описание литературного источника: Ars nova: измерение и рационализация музыкального часопросторуАвтореф. дис... канд. искусствоведения: 17.00.03 / Т.М. Бринь; Нац. муз. акад. Украины им. П.И.Чайковского. — К., 2005. — 18 с. — укp.
Год защиты диссертационной работы: 2005
Аннотация: Рассмотрена проблема измерения музыкального часопростору в эпоху Ars nova, базируясь на материале музыкально-теоретических трактатов, музыкального творчества Філіпа де Ветре, Гійова де Маша, композиторов ars subtilior. Выявлен основные музыкальные часопросторові координаты и векторы. Определены методологические основы и критерии для установления понятійності времени в контексте научной и художественной мысли указанной эпохи. Феномен часопростору Средневековье рассмотрено в аспекте изменений в общественном сознании, в художественных приоритетах. Предложена идея тотальной просчитанности художественного часопростору через мензуру и пропорциональность как основы формирования багатовимірності конструкций и основного принципа музыкальной формы как процесса, самодовлеющего целого. Выведены господствующие принципы пропорциональности на базе мотетов, лирических композиций, Мессы Нотр-Дам. Рассмотрен атрибутивно-семантичний комплекс музыкального часопростору Ars nova и аспектов его рационализации на культурологическому, теоретическому, семіотичному, математическому и композиционно-структурному рівнях.